Гіпотиреоз

Гіпотиреоз — це дефіцит тиреоїдних гормонів у крові.

Первинний (95%) — руйнування (імунозалежне або ідіопатичне атрофічне) щитоподібної залози, що призводить до зниження секреції тиреоїдних гормонів Т3 (трі-йодтиронін) і особливо Т4 (тироксин).

Вторинний (5%) — руйнування гіпофіза, що призводить до зниження секреції ТТГ і подальшого зниження активності щитоподібної залози та секреції тиреоїдних гормонів.

Ятрогенний — після лікування гіпертиреозу (найчастіше у котів).

Симптоми

Наслідок зниження клітинного метаболізму. Варіює залежно від віку.

Інтерпретація лабораторних досліджень

Загальні дослідження

• Гемограма
  Помірна, нерегенеративна, зазвичай нормоцитарна і нормохромна анемія.
• Біохімія крові
  А) Референсні значення холестерину: Собаки: 106 - 367 мг/дл Коти: 58 - 232 мг/дл
  Вкрай підвищений у собак і котів.
  Б) Референсні значення тригліцеридів: Собаки: 50 - 100 мг/дл Коти: 20 - 80 мг/дл
  Підвищений у собак (ліпемія).

Специфічні дослідження

Тести на Т3:
Не рекомендуються, оскільки значення еутиреозу і гіпотиреозу перекриваються. Результати сильно варіюють навіть при нещитовидних патологіях.

Загальний Т4:
Рекомендується як тест першого вибору, хоча один тест не є діагностичним. Якщо результати в межах норми, доцільно переглянути діагноз. Якщо результати низькі або дуже високі, доцільно доповнити дослідження іншими специфічними тестами. Визначення вільного Т4 дещо точніше, ніж загального Т4.

Інтерпретація:
0 - 1.17 мкг/дл - Гіпотиреоз, супутнє захворювання або лікарське втручання. 1.17 - 1.95 мкг/дл - Невизначено 1.95 - 6.24 мкг/дл - Еутиреоз > 6.24 мкг/дл - Передозування тироксину або імунозалежний гіпотиреоз.

Вільний Т4:

1. Референсні значення: Собаки: 0.6 - 2.6 мг/дл Коти: 0.6 - 2.6 нг/дл. Значення вільного Т4 нижче норми більш інформативні щодо гіпотиреозу, ніж подібні значення загального Т4, оскільки вільний Т4 не зв’язується з білками і менш залежить від інших патологій.

Рівень ТТГ:
Секреція ТТГ стимулюється у 65% - 80% собак з гіпотиреозом через зниження рівня тиреоїдних гормонів у крові.
Рівень ТТГ також підвищений у 25% здорових тварин.
Цей тест можна виконати для доповнення результатів визначення Т4.

Інтерпретація:
0 - 0.41 нг/мл - Здорові, синдром хвороби еутиреозу та іноді гіпотиреоїдні тварини.
0.41 - 0.6 нг/мл - Невизначено
> 0.6 нг/мл - Гіпотиреоз та іноді еутиреоз.

Тест стимуляції ТТГ (великої рогатої худоби):

Оцінює здатність щитоподібної залози реагувати на стимул і секрецію гормонів. Тест вибору після визначення рівня Т4.
Забір крові.

Собаки/Коти — введення 1 МО/кг ТТГ внутрішньовенно (максимум 5 МО). Другий забір крові через 6 годин.

Здорові тварини: Подвоєння рівня Т4 від базового і до 2.03 - 17.2 мкг/дл.
Тварини з первинним гіпотиреозом (90%): Т4 не підвищується (< 2.03 мкг/дл).

У котів підвищення більш помірне; деякі гіпотиреоїдні коти показують підвищення, тоді як інші еутиреоїдні — ні.

Тест стимуляції ТРГ (синтетичний):

Стимулює секрецію ТТГ гіпофізом, що в свою чергу підвищує секрецію Т3 і Т4 щитоподібною залозою. Виконується, якщо рівні Т4 та тест стимуляції ТТГ відповідають гіпотиреозу, але потрібна додаткова інформація, або якщо ТТГ для стимуляції недоступний.
Забір крові.

Собаки/Коти — введення 0.1 мг/кг ТРГ внутрішньовенно. Другий забір крові через 6 годин.

Здорові тварини: Базовий Т4 зазвичай підвищується на 50%.

Тварини з первинним або вторинним гіпотиреозом: Т4 не підвищується. Рівні Т4 також не змінюються у 25% здорових тварин.

Тест на антитиреоїдні антитіла: Цей тест можна використовувати як допоміжний у діагностиці.

Список літератури

• BONAGURA (1995) Kirk Current Veterinary Therapy XII (W.B.Saunders Comp.) pg 336-338.
• BRUNER, J.M. (1998) Journal of American Veterinary Medical Association Vol. 212, nº 10, pg. 1572-1574.
• BUSH, B.M. (1991) Interpretation of Laboratory Results for Small Animal Clinicians. (Blakwell Scientific Publications) pg 387,396-399,472-475.
• DIXON, R.M. (1999) Journal of Small Animal Practice, Vol 40, pg 72-28.
• DUNCAN, J.R. (1994) Veterinary Laboratory Medicine. Clinical Pathology. (Iowa Estate University) pg 194-196.
• GARCIA, J.R. (1997) Consulta de Difusión Veterinaria, nº 37 pg 36.
• GRECO, D.S. (1998) Journal of Veterinary Internal Medicine. Vol 12, pg. 7-10.
• HÉRIPRET, D. (1997) Pratique Médicale et Chirurgicale de l'Animal de Compagnie Vol. 32, pg 31-42.
• JENSEN, A.L. (1996) Veterinary Clinical Pathology, Vol. 25, nº4, pg. 130-134.
• KEMPPAINEN, R.J. (1998) The Compendium of Continuing Education Practice, June, pg 673.
• KIRK, R.W. (1983) Current Veterinary Therapy VIII (W.B.Saunders Comp.) pg 869-875.
• KIRK, R.W. (1989) Current Veterinary Therapy X (W.B.Saunders Comp.) pg 965-966.
• NACHREINER, R.F. (1998) American Journal of Veterinary Research, Vol. 59, nº 8, pg. 951-955.
• NELSON, R.W. (1995) Pilares de Medicina Interna en Animales Pequeños. (Mosby Year Book) pg 511-518.
• PANCIERA, D.L. (1997) Veterinary Medicine, January, pg. 43-68.
• RAMSEY, I (1997) Companion Animal Practice pg 378-383.
• SCOTT-MONCRIEFF, J.C.R. (1998) Journal of American Veterinary Medical Association Vol. 213, nº 10, pg.1435-1438.
• SODIKOFF, C.H. (1996) Pruebas diagnósticas y de laboratorio en las enfermedades de pequeños animales. (Mosby) pg 22-25.
• TENNANT, B. (1994) Small Animal Formulary (BSAVA) pg 191.
• WILLARD (1994). Small Animal Diagnosis by Laboratory Methods. (3rd. ed.) W.B.Saunders pg 162-168.