Гіперадренокортицизм

Гіперадренокортицизм або синдром Кушинга — це стан, пов’язаний з надлишком циркулюючого кортизолу. Визначають три ендогенні етіології та одну ятрогенну причину:

• ПОХОДЖЕННЯ З ГІПОФІЗУ (80% випадків). Існує ураження гіпофіза (аденома або гіперплазія гіпофіза); це пухлини, що секретують надлишок АКТГ, стимулюючи секрецію кортизолу наднирковими залозами та спричиняючи двобічну гіперплазію надниркових залоз. Механізм зворотного зв’язку секреції АКТГ кортизолом втрачається.
• ПОХОДЖЕННЯ З НАДНИРНИКІВ (10-20% випадків). Зазвичай одностороннє ураження (уражається лише одна надниркова залоза), що спричиняє надлишок кортизолу (незалежно від АКТГ). Високий рівень кортизолу призводить до зворотного гальмування з дуже низьким рівнем АКТГ, що викликає атрофію протилежної (неураженої) залози.
• ПОХОДЖЕННЯ З НАДНИРНИКІВ ТА ГІПОФІЗУ (5% випадків). Існує ураження гіпофіза та пухлина надниркової залози, що секретує кортизол, що є рідкістю (ураження спостерігаються в обох місцях).
• ЯТРОГЕННЕ ПОХОДЖЕННЯ. Надмірне та тривале застосування кортикостероїдів.

Клінічні ознаки

1. Дуже часті
2. Відрізняються від двобічної алопеції при гіпотиреозі, коли шкіра товща

Інтерпретація лабораторних результатів

Загальні дослідження

• Загальний аналіз крові: лейкоцитоз (30%) з відносним лімфопенією, нейтрофілією, моноцитозом та еозинофілією (85%).
• Біохімія крові:
  • АЛП підвищується в 4–20 разів вище норми.
  • Підвищення АЛТ, ГГТ, тригліцеридів, холестерину.
  • Підвищення глюкози.
  • Зниження сечовини та креатиніну через гіпостенурію.
• Аналіз сечі: питомна вага у собак менша за 1.006. Можливі кетонурія та глюкозурія.

Специфічні дослідження

Результати завжди повинні корелювати з анамнезом, ретельним оглядом та сумісною діагностикою з використанням візуалізаційних методів.

Тести можуть давати помилкові результати, якщо тварина знаходиться у стресі, має інші захворювання, такі як цукровий діабет, або приймає ліки, наприклад, протисудомні засоби або кортикостероїди (для останніх лікування повинно бути припинено принаймні за 30 днів до проведення будь-якого тесту функції надниркових залоз).

Рівні кортизолу на базовому рівні мають невелике значення самі по собі, оскільки концентрації змінюються протягом дня.

• Тест з низькими дозами дексаметазону з трьома вимірами кортизолу (чутливість: 85-97% / специфічність: 44-73%). Це найчутливіший тест для діагностики.
  Рівні кортизолу вимірюють на початку, через 4 години після внутрішньовенного введення дексаметазону (0,01 мг/кг) і через 8 годин. У здорових собак рівень кортизолу знижується (< 1,5 мкг/дл); у собак з гіперадренокортицизмом рівень кортизолу залишається підвищеним.
  Цей тест також диференціює гіпофізарний та наднирковий гіперадренокортицизм. При гіпофізарному гіперадренокортицизмі більшість собак демонструють «патерн втечі» — низький рівень кортизолу через 4 години, а потім високий через 8 годин, а також рівні через 4 та 8 годин, які є нижчими за 50% від початкового, але вищими за 1,5 мкг/дл через 8 годин.
• Коефіцієнт кортизол/креатинін:
  Кортизол виділяється з сечею, і його виведення підвищене при гіперадренокортицизмі, але цей показник не дуже специфічний.
• Тест стимуляції АКТГ з двома вимірами кортизолу (чутливість: 50-80% / специфічність: 60-80%).
  Визначають рівень кортизолу на базовому рівні та після введення АКТГ через 60-90 хвилин. Доза 0,125 мг/тварину застосовується для тварин вагою до 5 кг, 0,25 мг/тварину — для тварин понад 5 кг, внутрішньом’язово. Якщо використовується синтетичний АКТГ, доза становить 0,02 мл/кг.
  Підвищені рівні кортизолу після введення АКТГ підтверджують діагноз синдрому Кушинга. Однак рівні мають бути в 3 рази вищими за базовий рівень кортизолу, щоб відповідати синдрому Кушинга.
  Цей тест переважно використовується для моніторингу синдрому Кушинга. Для контролю лікування визначають базовий рівень кортизолу, вводять трилостан, чекають 4 години, вводять АКТГ і через 60-90 хвилин беруть другу пробу крові для визначення рівня кортизолу після АКТГ.
  Повний моніторинг (фізичний огляд, електроліти, аналізи та тест АКТГ) слід проводити через тиждень, місяць, три місяці та кожні шість місяців.

Список літератури

• BEHREND, E.N. (1998) Journal of Animal Veterinary Medical Association, vol. 12, nº 10, pg. 1564-1568. BONAGURA (1995) Kirk Current Veterinary Therapy XII (W.B.Saunders Comp.) pg 335-339; 416-424. BRUNER, J.M. (1998) Journal of Animal Veterinary Medical Association, vol. 12, nº 10, pg.1569-1571. BRUYETTE, D.S. (1997) Veterinary Medicine, vol. 92, nº8, pg 711-727.
• BUSH, B.M. (1991) Interpretation of Laboratory Results for Small Animal Clinicians. (Blakwell Scientific Publications) pg 391,401-405.
• DRAZNER, F.H. (1987) Small Animal Endocrinology. (Churchill Livingstone) pg. 247-259.
• DUNCAN, J.R. (1994) Veterinary Laboratory Medicine. Clinical Pathology. (Iowa Estate University) pg 198-202.
• DUNN, K. (1997) In Practice. Companion Animal Practice pg 246-255.
• FRANK, L.A. (1998) Journal of Animal Veterinary Medical Association, vol. 12, nº 10, pg. 1572-1575. GINEL, P.J. (1998) Veterinary Research Communications, vol. 22, nº 3,pg. 179-185.
• HENRY, C.J. (1996) Journal of Veterinary Internal Medicine, Vol 10, nº3. pg. 123-126.
• den HERTOG, E. (1999) Veterinary Record, vol. 144 (1) Jan 2, pg. 12-17.
• HESS, R.S. (1998) Journal of American Animal Hospital Association, vo,. 34, nº 3, pg 204-207.
• KIRK, R.W. (1989) Current Veterinary Therapy X (W.B.Saunders Comp.) pg 916-965.
• NELSON, R.W. ( 1992) Essentials of Small Animal Internal Medicine. (Mosby Year Book) pg 587-600. RANDOLPH, J.F. (1998) American Journal of Veterinary Research, Vol. 59, nº 3, pg. 258-261.
• SINGH, A.K. (1997) Journal of Veterinary Diagnostic Investigation, Vol 9, nº3, pg 261-268.
• SMILEY, L.E. (1993) Journal of Veterinary Internal Medicine Vol 7, pg. 163-168.
• SODIKOFF, C.H. (1996) Pruebas diagnósticas y de laboratorio en las enfermedades de pequeños animales. (Mosby) pg 26-31.
• TENNANT, B. (1994) Small Animal Formulary (BSAVA) pg 187.
• van VONDEREN, I.K. (1998) Journal of Veterinary Internal Medicine, Vol 12, pg. 431-435.
• NELSON, R.W., COUTO, C.G. (2020) Medicina interna de pequeños animales (6ª ed.) EDRA pg 857-877.