Печінковий ліпідоз

Гепатична ліпідоз — це накопичення жиру, зазвичай у вигляді тригліцеридів, у цитоплазмі гепатоцита через порушення метаболізму ліпідів у печінці. Це захворювання вражає як собак, так і котів, але частіше зустрічається у котів.

Хоча часто розрізняють вторинну гепатичну ліпідозу та первинну або ідіопатичну гепатичну ліпідозу (характерну виключно для котів), зараз широко визнано, що більшість котів із гепатичною ліпідозою мають основне захворювання, яке провокує цей синдром (Таблиця 1). Гепатична ліпідоза може вражати котів будь-якого віку, але найчастіше — у віці від 6 до 7 років.

Патофізіологія захворювання характеризується підвищеним транспортом жирних кислот у печінку та зниженням їх мітохондріального окислення, поєднаним із порушенням зберігання і/або секреції ліпопротеїнів.

Симптоми

У котів гепатична ліпідоза зазвичай розвивається, коли організм переходить у стан катаболізму через анорексію, погане засвоєння або порушення травлення їжі. Зазвичай тварина має історію надмірної ваги, анорексію протягом 5–7 днів, втрату ваги до 25% від маси тіла (переважно периферійних жирових відкладень) і різноманітні гастроінтестинальні розлади. Вони супроводжуються іншими симптомами залежно від основного або первинного захворювання (Таблиця 1).

Більшість котів мають жовтяницю і демонструють однорідну, безболісну гепатомегалію із заокругленими краями. Можуть спостерігатися блювання, дегідратація, а в деяких випадках — глибока вентрофлексія голови та шиї, пов’язана з тяжкими електролітними порушеннями, а також гіперсалівація через нудоту та печінкову енцефалопатію.

Інтерпретація лабораторних досліджень

Загальні дослідження

• Загальний аналіз крові.
  Поширені пойкілоцитоз і тільця Гайнца. В окремих випадках виявляється анемія. Лейкограмма варіює залежно від основного захворювання.
• Біохімія крові / електроліти:
  • Загальний білірубін і лужна фосфатаза: надзвичайно підвищені через тяжкий холестаз, спричинений накопиченням тригліцеридів у печінці. Визначення кон’югованих і некон’югованих форм білірубіну не є діагностично корисним.
  • АЛТ / АСТ: зазвичай підвищені, але можуть бути нормальними в деяких випадках.
  • ГГТ: нормальна при відсутності захворювань, пов’язаних з ліпідозом, що викликають некроінфламмацію печінки; інакше помірне до тяжкого підвищення (наприклад, холангіт-холангіогепатит, панкреатит).
  • Сечовина: низька (>50% випадків), навіть при дегідратації, через часткове пригнічення циклу сечовини.
  • Холестерин, глюкоза: рівні варіюють залежно від основного захворювання.
  • Калій / фосфор / магній: часто спостерігаються значні електролітні порушення, що знижують рівні цих електролітів як на початку, так і під час лікування.
• Коагуляційні тести.
  (Час протромбіну / активований частковий тромбопластиновий час): подовжені приблизно в 50% випадків.

Специфічні дослідження

• Цитологія печінки / біопсія печінки
  Зазвичай виявляється вакуолізація гепатоцитів із ознаками холестазу.
  Цей тест використовують лише у випадках, коли тварина не реагує на збалансоване медикаментозне лікування через високий ризик летальних ятрогенних ускладнень (погана переносимість седативних і анестетиків, схильність до кровотечі).

Додаткові дослідження

• Рентгенографія / ультразвукове дослідження
  Обидва методи показують гепатомегалію, а ультразвукове дослідження — дифузно підвищену ехогенність печінки.

Список літератури

• BENITAH, N. ; MARKS, S.L. (2004): Waltham Focus 14(2): pg.28-35
• CENTER, S.A. (2004): Waltham Focus 14(2): pg.12-21
• CENTER, S.A. (2005): Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice vol. 35, nº 1, pg. 225-269
• DEN BOER, M.; VOSHOL, P.J.; KUIPERS, F.; HAVEKES, L.M.; ROMIJN, J.A.: (2004) Arteriosclerosis, Thrombosis, and Vascular Biology vol. 24, pg.644-649
• WEBSTER, C.R.L. (2004) : en Morgan-Bright-Swartout (Ed.): Clínica Veterinaria de Pequeños Animales ( 4ª ed.) Saunders-Elsevier, pg. 399-400