Екзокринна недостатність підшлункової залози (ЕНПЗ)

Екзокринна недостатність підшлункової залози (EPI) виникає, коли підшлункова залоза виробляє недостатню кількість травних ферментів. Ця хвороба значно частіше зустрічається у собак, ніж у котів.

Найпоширенішою причиною є ідіопатична атрофія ацинарних клітин підшлункової залози, яка, за останніми дослідженнями, має імуномедійовану природу і може бути спадковою у деяких порід. Це типово для молодих собак віком до двох років, особливо для німецьких вівчарок та коллі з жорсткою шерстю. У тварин середнього та старшого віку EPI може бути спричинена хронічним панкреатитом (найпоширенішою формою у котів) або рецидивуючим гострим панкреатитом. У деяких випадках EPI може бути вторинною до захворювань, що перешкоджають секреції ферментів підшлункової залози (запальні або пухлинні обструкції панкреатичного протоку) або активації ферментів у просвіті кишечника (гіперацидність дванадцятипалої кишки, відсутність холецистокініну, ентерокінази дванадцятипалої кишки чи жовчних кислот).

Інгібування ферментної активності порушує травлення та заважає всмоктуванню поживних речовин у тонкому кишечнику. Внаслідок цього в просвіті кишечника накопичуються вуглеводи та жири, що призводить до відповідного бактеріального бродіння, гідроксилювання жирних кислот, осадження жовчних кислот, закислення середовища та бактеріального розмноження.

Симптоми

Найхарактернішим симптомом є часте випорожнення (3-8 разів на день) м’якого, іноді з кров’ю, великого за обсягом, з неприємним запахом калу зі стеатореєю та амілорреєю, часто пов’язане з копрофагією. Хворі тварини часто активні, але демонструють значну втрату ваги, незважаючи на жадібний апетит (поліфагія).

Під час фізикального огляду можуть спостерігатися розширені петлі кишечника з напіврідким вмістом і бурчанням (борборигми). Тяжкість симптомів залежить від дієти, адаптаційної здатності кишечника тварини та поширеності захворювання.

Інтерпретація лабораторних досліджень

Загальні тести

• Загальний аналіз крові, білковий профіль, біохімія крові: Ці тести важливі для оцінки загального стану тварини. Хоча значних порушень рідко спостерігається, можуть бути виявлені легка аномохромна нормоцитарна анемія, гіпохолестеринемія та гіпопротеїнемія.
• Копрологічне дослідження: Якісна оцінка мальдигестії. Потрібно проаналізувати серію свіжих зразків калу. Тест дозволяє виявити наявність жиру (фарбування Суданом III), м’язових волокон і неперетравлених гранул крохмалю у калі.

Специфічні тести

• TLI — це радіоімунологічний аналіз, який є діагностичним тестом вибору для EPI (недавно розроблено метод ELISA) і має бути видоспецифічним. Імунореактивність, подібна до трипсину (TLI)
• Тест вимірює трипсиноген і трипсин, що виділяються підшлунковою залозою у внутрішньосудинний простір, забезпечуючи непряму оцінку функції екзокринної підшлункової залози без впливу інших кишкових порушень. Це дуже специфічний тест.
  • У собак значення нижче 2,5 нг/мл діагностують EPI.
    Значення між 2,5 і 5 нг/мл вважаються недіагностичними. Тест слід повторити через 5-6 днів.
  • У котів значення до 8 нг/мл діагностують EPI.

Інші фактори можуть підвищувати рівень TLI, наприклад, ниркова недостатність або лікування кортикостероїдами за кілька днів до забору проби; проте вони навряд чи вплинуть на діагностику EPI.

• Аналіз еластази-1 у калі: Новий ELISA тест з моноклональними антитілами, що кількісно визначає рівні еластази-1. Перевага — неінвазивність і висока чутливість.
• Абсорбція жирів (тригліцеридів): Вимірюється ліпемія до перорального введення рослинної олії та повторно через кожну годину протягом 3 годин. Якщо ліпемія відсутня, тест повторюють після інкубації олії з панкреатичним ферментним препаратом протягом 30-60 хвилин. Наявність ліпемії підтверджує мальдигестію; відсутність — мальабсорбцію.
• Абсорбція вітаміну А: Тварині дають 200 000 МО вітаміну А перорально, беруть кров одразу після цього і повторно через 6-8 годин. Рівні вітаміну А визначають у обох пробах. Абсорбція менша за тричі початковий рівень свідчить про мальабсорбцію або мальдигестію (тест неспецифічний).

Допоміжні тести

Сироватковий кобаламін (вітамін B12) і фолієва кислота: Це визначення використовується для підтвердження або виключення бактеріального надмірного росту в тонкому кишечнику, що часто пов’язано з EPI у собак. Низький рівень кобаламіну і підвищений рівень фолієвої кислоти в сироватці свідчать про бактеріальний надмірний ріст.

* Тести, такі як активність протеаз у калі, бентіромідний тест і трипсин у калі, які широко використовувалися кілька років тому, тепер замінені. Деякі з цих методик, наприклад активність протеаз у калі, оновлені з використанням методики радіального дифузійного ферментного аналізу (RED) і можуть бути корисними у рідкісних випадках, коли TLI дає хибнонегативні результати (EPI, пов’язана з гострим або рецидивуючим хронічним панкреатитом, нирковою недостатністю без уремії, обструкцією панкреатичного протоку, крайнім виснаженням собак або лікуванням кортикостероїдами).

Список літератури

• WILLIAMS, D.A. (2000) : Exocrine pancreatic disease. in: Ettinger-Feldman (Ed.) Textbook of Veterinary Internal Medicine. (5ª ed.) Saunders, pg. 1345-1367
• SODIKOFF, C.H. (2002) : Pruebas diagnósticas y de laboratorio en pequeños animales. (3ª ed.) Harcourt Ed., pg. 63-71
• VONDRAKOVA, K.; KLIMES, J. (2002) : Acta Vet. Brno 71, pg. 223-228
• MOELLER, E.M.; STEINER, J.M.; CLARK, L.A. et al. (2002) : Am. J. Vet. Res. 63 (10), pg. 1429-1434
• LUCENA, R.; GINEL, P.J.; NOVALES, M.; MOLLEDA, J.M. (1999) : Am. J. Vet. Res. 60 (11) pg.1357-1359
• RALLIS, T.; ADAMAMAMORAITOU, K.K.; SOUBASIS, N. (1999) : Canine Practice 24 (6) pg. 12-15
• RUTZ, G.M.; STEINER, J.M.; WILLIAMS, D.A. (2001) : Compendium on Continuing Education for the Practicing Veterinarian 23 (4) pg. 347-355
• STEINER, J.M.; WILLIAMS, D.A. (1997) : Compendium on Continuing Education for the Practicing Veterinarian 19 (7) pg, 836-848
• STEINER, J.M.; WILLIAMS, D.A. (1999) : Vet. Clin. North. Am. Small Anim. Pract. 29 (2) pg. 551-575
• STEINER, J.M.; WILLIAMS, D.A. (2000): J. Vet. Intern. Med. 14 (6) pg. 627-629
• SPILLMANN, T.; WITTKER, A.; TEIGELKAMP, S., et al. (2001) : J. Vet. Diagn. Invest. 13 (6) pg. 468-474
• WARITANI, T.; OKUNO, Y.; ASHIDA, Y. et al. (2002): Vet. Immunol. Immunopathol. 87 (1-2) pg. 41-49
• WIBERG, M.E.; NURMI, A.K.; WESTERMARCK, E. (1999) : J. Vet. Intern. Med. 13 (5) pg. 426-432
• WIBERG, M.E.; SAARI, S.A.; WESTERMARCK, E. (1999): Vet. Pathol. 36 (6) pg. 530-41
• WIBERG, M.E.; SAARI, S.A.; WESTERMARCK, E.; MERI, S. (2000): Vet. Immunol. Immunopathol. 76 (1-2) pg.103-115
• WIBERG, M.E.; WESTERMARCK, E. (2002) J. Am. Vet. Med. Assoc. 15: 220 (8) pg. 1183-1187