Дерматофітія (стригучий лишай)

Інфекція кератинізованого епітелію, кігтів, волосся та рогового шару, спричинена дерматофітними грибами видів Microsporum, Trichophyton та Epidermophyton. Найчастіше у тварин виявляють дерматофіти роду Microsporum та Trichophyton.

Найпоширеніші патогенні види, виділені в нашому географічному регіоні: Microsporum canis, Microsporum gypseum та Trichophyton mentagrophytes.

Microsporum canis — зоофільний дерматофіт, що спричиняє більшість інфекцій у собак і котів, а також може інфікувати людей. Microsporum gypseum — геофільний дерматофіт, який часто ізолюють із ґрунту та який може бути контамінантом на шкірі тварин. Іноді викликає інфекції у собак, котів та людей. Trichophyton mentagrophytes має як зоофільну, так і антропофільну форми. Перша є високозаразною і спричинює інтенсивну запальну реакцію у людей. У коней і лабораторних тварин трапляється частіше, ніж у собак і котів.

Інфекційну форму гриба становлять артроспори, що звільняються при розпаді гіф, і які передаються від інфікованої тварини до інших особин або в навколишнє середовище, де можуть залишатися активними протягом кількох місяців.

Симптоми

Клінічна картина є дуже поліморфною, і зовнішній вигляд уражень може значно варіюватися. Дерматофіти розвиваються у кератині шкіри, волосся і кігтів. У міру розвитку гриба на шкірі з’являються гіперпластичні зміни, супроводжувані фолікулітом і фурункульозом з вторинною бактеріальною контамінацією у деяких випадках. Волосся інфікується лише у фазі анагену (фазі росту), з осадженням грибкових елементів внутрішньо та зовнішньо (ендотрікс-ектотрікс).

• Рінгворм або класична дерматофітоза: з’являється одне або декілька уражень з різним ступенем лущення, утворенням кірок і випадінням волосся. Волосся зазвичай ламається у точці виходу зі шкіри. У деяких випадках за перебігом інфекції загоєння починається в центрі ураження, шкіра набуває нормального вигляду, тоді як мікроорганізм залишається активним на периферії ураження, формуючи класичну кільцеподібну форму. Ураження зазвичай не сверблять.
• Генералізована форма: вражає великі ділянки тіла у вигляді значної втрати волосся з лускатою або жирною себореєю. Схильність спостерігається у йоркширських тер’єрів, і майже завжди викликана Trichophyton mentagrophytes.
• Фолікуліт-фурункульоз обличчя: характеризується алопецією, еритематозними і кірковими ділянками, супроводжуваними папулами і пустулами в ділянці дорзальної частини носової перегородки, які можуть поширюватися на всю морду. Зазвичай спричинений Trichophyton mentagrophytes та Microsporum persicolor.
• Керіон: термін для позначення чітко обмеженого вузлуватого, алопеційного, ексудативного ураження з фістульозними ходами, які викликані суперинфекцією стафілококами після дерматофітози. З таких уражень ізолюють Microsporum gypseum та Trichophyton mentagrophytes.
• Оніхомікоз: рідкісний у собак, характеризується оніходистрофією (змінами кігтів) та перионіхією (запаленням навколокігтьової тканини), а також алопецією і лущенням шкіри навколо кігтів. У більшості випадків виділяють Trichophyton mentagrophytes.

Аналіз та відбір матеріалу

Діагноз не можна поставити виключно за симптомами, оскільки вигляд уражень подібний до інших клінічних станів:

• Кільцеподібні себорейні ураження.
• Демодекоз, особливо локалізована форма.
• Контактний дерматит дистальних кінцівок.
• Гістиоцитоми з ураженнями у вигляді керіону.
• Фолікуліт, спричинений Staphylococcus aureus.
• Епідермальні коларети при деяких аутоімунних захворюваннях.

Відбір матеріалу

• Волосся: вищипувати волосся з периферії уражень та еритематозних або лускатих ділянок за допомогою пінцета. У разі дифузних уражень або для діагностики безсимптомних носіїв можна збирати волосся та кератинові залишки, розчісуючи тварину стерилізованою зубною щіткою (техніка Маккензі).
• Шкіра: обережно очистити уражену ділянку марлею, змоченою у 70° спирті, дати висохнути. Потім зішкребти краї ураження.
• Кігті: відрізати і викинути дистальну частину кігтя. Відрізати зразок із проміжної ділянки для аналізу.

Специфічні дослідження

• Лампа Вуда: лампа випромінює ультрафіолетове світло, яке може спричиняти флюоресценцію деяких штамів дерматофітів (особливо Microsporum canis) у жовто-зеленому кольорі. Лампу необхідно прогрівати 3-5 хвилин, після чого у темній кімнаті підсвічують уражену шкіру або волосся.
• Пряме мікроскопічне дослідження: зішкріб, особливо волосся. Для покращення спостереження зазвичай пом’якшують 10% гідроксидом калію, використовують мінеральну олію для мікроскопії або калькофлюор.
• Культура: волосся і зішкріб розсипають (обережно) на поверхні середовища та інкубують у темряві при кімнатній температурі на середовищах Сабуро і DTM (Dermatophyte Test Medium).
• Біопсія: зазвичай не проводиться, але може бути корисною, якщо культура є неоднозначною або складною для виконання. Гістологічні ураження є характерними, грибкові елементи можна спостерігати, особливо при спеціальних забарвленнях (PAS, Гоморі, Грокотт).
• ELISA-тест для визначення анти-дерматофітних антитіл: технічно тест може виявляти специфічні антитіла в сироватці інфікованих тварин, але метод має обмеження і не застосовується у рутинній клінічній практиці.
• PCR (полімеразна ланцюгова реакція): описано застосування ПЛР для виявлення дерматофітів, але не використовується рутинно.

Заходи охорони здоров’я

Не всі тварини, які контактували з грибом, захворіють. Молоді тварини більш сприйнятливі, ніж дорослі, ймовірно через незрілість імунної системи. Природне інфікування відбувається через контакт, а контаміновані щітки, гребінці та підстилки є важливими факторами передачі. Маленькі ушкодження шкіри, висока вологість і температура навколишнього середовища, перенаселеність і обмеження руху сприяють розвитку інфекції.

Дерматофітоз загалом вважається самообмежувальною інфекцією, що у імунокомпетентних особин зникає протягом кількох місяців завдяки імунній відповіді. Вона включає синтез антитіл, які неефективні у ліквідації інфекції, та клітинну відповідь, що полягає у проліферації Т-лімфоцитів, що зрештою усувають інфекцію. У котів відносно часто зустрічаються безсимптомні інфекції з субклінічними або дуже слабкими ураженнями, а також явище носіїв, здатних переносити інфекційні спори без розвитку уражень.

У деяких випадках власники можуть інфікуватися від хворих або носіїв, особливо при котячому дерматофітозі. Повітряні спори можуть залишатися інфекційними до 2 років, тому надзвичайно важливо обробляти середовище перебування інфікованої тварини енілконазольним спреєм, розчином 1/10 хлорного вапна в гарячій воді, 1% формаліном або дезінфікуючими засобами на основі глутарового альдегіду.

Список літератури

• BEN ZIONY, Y.; ARZI, B. (2001) : Journal of the American Veterinary Medical Association 218(11): 1718
• BOCK, M. et al. (1994) : Mycoses 37: 79-84
• CABAÑES, F.J. et al. (1997) : Mycopathologia 137 (2):107-113
• CABAÑES, F.J. (2000) : Revista Iberoamericana de Micología 17: s8-s12
• DE BOER, D.J. et al. (1995): Compendium Continuing Education 17: 1197-1203
• FAGGI, E. et al. (2001): Journal of Clinical Microbiology 39(9): 3382-3385
• FERRER, L. (2002) : Avances en Dermatología Canina Pulso Ed. pg. 5-12
• GREENE, C. E. (1998 ) : Clinical Microbiology and Infectious Diseases of the Dog and Cat (2ª ed.) Saunders, pg. 362-370
• GUILLOT, J. et al. (2001): Veterinary Dermatology 12: 123-127
• HARVEY, R. (1990): Veterinary Record (ed. española) 3(7): 279-282
• MORIELLO, K.A.; DEBOER, D.J.(1995): Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice vol. 25, nº 4, pg. 901-921
• MORIELLO, K.A.; DEBOER, D.J.(1999): August, J.R.: Consultas en Medicina Interna Felina Ed. Intermédica, pg. 173-186
• MORIELLO, K.A. (2001): Clinical Techniques in Small Animal Practice 16(4): 219-24
• PINTER, L. et al. (1992) : Veterinary Dermatology 2: 65-70
• SCOTT, D.W.; MILLER, W.H. ;GRIFFIN, C.E. (2001): Muller & Kirk' s Small Animal Dermatology (6ª ed.) Saunders, pg. 336-361
• SPARKES, S. et al. (1994) : Veterinary Record 134: 307-308