Гострий геморагічний ентеропатія

Гіперакутний синдром невідомої етіології, який характеризується раптовим початком блювоти та кривавої діареї, що призводить до швидкого зневоднення, гемоконцентрації та гіповолемії через значну втрату води та електролітів, які потрапляють у просвіт кишечника.

Вважається, що пусковою причиною є підвищення проникності судин і слизової оболонки кишечника, пов’язане з гіперсекрецією слизу, що викликає потрапляння червоних кров’яних клітин, плазми та рідин у просвіт кишечника. Підвищена проникність спричинена аномальною місцевою імунною гіперреакцією на бактерії або бактеріальні токсини (подібно до ендотоксичного шоку) або на харчовий компонент. Можлива навіть участь реакції гіперчутливості типу I (алергічна реакція, опосередкована IgE та тучними клітинами). За деякими авторами, гіперактивність і стрес також можуть сприяти розвитку патології.

Кілька досліджень пов’язували цю патологію з наявністю бактерій роду Clostridium, що викликало припущення, що цей мікроорганізм або його токсини можуть бути пусковою причиною. Проте більшість експертів вважає, що Clostridium є лише фактором ускладнення, оскільки запалення та некроз слизової оболонки кишечника, спричинені цими бактеріями, зазвичай не спостерігаються при гострому геморагічному ентеропатії.

Симптоми

Хвороба може вражати собак будь-якого віку та породи, але частіше зустрічається у молодих дорослих собак (2-4 роки) іграшкових або мініатюрних порід (пуделі, мініатюрні шнауцери, йоркширські тер’єри, пекінеси).

Симптоми зазвичай періакутні, з’являються у здорових тварин і не пов’язані зі змінами звичок (харчування, споживання чужорідних речовин тощо). Клінічна картина характеризується блювотою — іноді кривавою, геморагічною, зазвичай з неприємним запахом, спочатку желеподібною діареєю, анорексією, депресією, болем у животі та рідко — гарячкою.

Тварина може проявляти ознаки шоку: швидкий, слабкий пульс та подовжений час капілярного наповнення. Важливо зазначити, що клінічних ознак зневоднення немає (тест на складку шкіри зазвичай нормальний) через періакутний перебіг хвороби.

Інтерпретація лабораторних тестів

Діагноз є диференціальним, тобто виключення інших патологій із подібними симптомами:

• Вірусний гастроентерит, типовий для цуценят: парвовірусна / коронавірусна інфекція.
• Бактеріальний ентерит, особливо через Salmonella.
• Лептоспіроз, гострий панкреатит.
• Паразитози: лямбліоз, кокцидіоз, трихуроз та інші.
• Гостра кишкова непрохідність.
• Первинні захворювання шлунково-кишкового тракту: виразковий коліт, виразки шлунково-кишкового тракту (неконтрольоване застосування НПЗП для людей).
• Отруєння: свинець, миш’як, таллій. Діагноз значною мірою залежить від ретельного збору анамнезу та знання патологій, пов’язаних із цими токсинами (неврологічні, ниркові, шкірні ознаки тощо).

Найпомітнішими ознаками геморагічного гастроентериту є періакутний початок у здорової тварини та гемоконцентрація без явного зневоднення.

Загальні тести

• Загальний аналіз крові:
  Завжди показує виражену гемоконцентрацію (Гематокрит 60%-75%) через гостру значну втрату рідини. Зазвичай спостерігається стрес-лейкограм із лейкоцитозом, нейтрофілією та лімфопенією.
• Біохімія крові:
  Печінкові трансамінази можуть бути підвищені через руйнування гепатоцитів вторинно до всмоктування токсинів і гіпоксії печінки. Сечовина може бути помірно підвищена (преренальна уремія), зазвичай асоційована з олігурією. Ферменти підшлункової залози нормальні або лише трохи підвищені, що допомагає виключити панкреатит. Загальний білок зазвичай нормальний або знижений через втрати в шлунково-кишковому тракті. Можливий іонний дисбаланс із гіпокаліємією.
• Паразити в калі:
  Зазвичай відсутні, хоча в деяких випадках можуть бути асоційованим фактором.

Специфічні тести (диференціальна діагностика)

• Коагуляційні тести:
  Нормальні, крім запущених випадків, коли може виникнути дисеміноване внутрішньосудинне згортання, зазвичай пов’язане з сепсисом. Час згортання (CT), активований частковий тромбопластиновий час (aPTT), протромбіновий час (PT) і продукти деградації фібрину (FDP) підвищені, а кількість тромбоцитів знижена (споживча тромбоцитопенія).
• Культура калу:
  Культура має бути негативною на патогенні бактерії, такі як Salmonella, Campylobacter і Clostridium.
• Тести на антигени парвовірусу та коронавірусу:
  Негативні.
• TLI (трипсиноподібна імунореактивність):
  Нормальні значення (5-35 нг/мл). Значення понад 80 нг/мл є діагностичними для гострого панкреатиту.

Список літератури

• GUILFORD, W.G.; CENTER, S.A.; STROMBECK,D.R. et al. (1996) : Strombeck´s Small Animal Gastroenterology. (3ª ed.) Saunders, pg. 433-435
• BUSH, B.M. (1999) : Interpretation of Laboratory Results for Small Animal Clinicians ( 6ª ed.) Blackwell Science Ltd., pg. 35-42
• MORGAN, R.V. (1997) : Handbook of Small Animal Practice ( 3ª ed.) Churchill Livingstone., pg. 360
• THE MERCK VETERINARY MANUAL (1998) 8º ed. pg. 302-303
• GREENE, C. E. (1998 ) : Clinical Microbiology and Infectious Diseases of the Dog and Cat. (2ª ed.) Saunders, pg. 608
• SIMPSON, K.W. (1999): Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice. vol. 29, nº 2, pg. 441-447
• GERMAN, A.J. (2001) : Journal of Veterinary Internal Medicine vol. 15 nº 1, pg.14-25
• LLOYD-EVANS, L.P. (1978) : Veterinary Record vol.103 nº11 pg. 247-248.
• WEESE, J. S. (2001) : Journal of Veterinary Internal Medicine vol. 15 nº 4, pg.374-378
• RALLIS, T.S. (1996) : Veterinary Clinical Pathology vol. 25 nº 2, pg. 65-68
• TRIBE, G.W. (2001) : Veterinary Record vol. 149 nº 10, pg. 310-311
• LOCHER, C. (2001) : American Journal Veterinary Research vol. 62, nº 2, pg. 211-216